Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

PostHeaderIcon

Історія міста Снігурівка
Снігурівського району Миколаївської області

Копить води сивий Інгулець
До Дніпра несе ласкаві хвилі,
Він немов історії гонець,
Всіх подій які відклекотіли,
Місто наше рідне степове –
Сонцю і вітрам завжди відкрите,
Чиста синь над вишнями пливе,
Біля ніг твоїх шепоче жито,
В нас вирує кров тих поколінь,
Що пізнали радощі і болі
Стелиться від кленів тиха тінь,
Вічності продовження у домі,
Діти підростають наші тут
Місто свої крила розправляє
В майбуття роки настирно йдуть
Рідна Снігурівка розквітає.
Анатолій Зима

Пізній осінній вечір. На правому березі сивого Інгульця зупинились на ночівлю переселенці, державні селяни з Могилевської губернії, Климовіцького повіту. Вранці перед ними відкрились безмежні степи багаті дикими звірами та птахами. Повноводий Інгулець, багатий рибою, плескав свої хвилі об берегові скелі де зупинились переселенці. Сподобалась їм гостинна земля і всі разом вирішили будувати свої оселі на березі річки. З місцевого каменю, глини, очерету будували свої мазанки. Село назвали Снігурівка на спогад про свою далеку батьківщину. Першу вулицю назвали Великою. Згодом осідали в селі і збіглі кріпаки.
Важко нам зараз уявити Снігурівку в минулому. Село в 1816 році нараховувало 322 чоловіки, у 1859 році було 125 дворів, 475 чоловіків і 453 жінки. На зібрані кошти селян в цьому ж році збудували дерев’яну церкву. Село росло… В 1862 році в сільській хаті була відкрита трирічна парафіяльна школа, а через 3 роки на кошти селян збудували нове приміщення для школи. Постало питання медичного обслуговування. І в 1901 році рішенням земства в селі збудували лікарню на 10 ліжок де працювало 4 фельдшери, 1 лікар і 1 санітарка. Центр села був згуртований навколо Базарної площі біля церкви.
В 1912 році Снігурівка святкувала 100 річчя. До ювілею було збудоване приміщення Кредитного товариства на вулиці Великій (Жовтнева), а на Базарній площі збудували млин власника Романа Романовича Куріловича, поряд власний будинок і крамницю.
Святкували ювілей всією громадою. На площі були розставлені столи з народними стравами, пройшло велике богослужіння в церкві. На святі вітали першого поселенця Парамона Лопатньова, якому також виповнилось 100 років.
В 1912 році Снігурівка стала волосним центром. Першим волосним старостою був Середа Ілля Дмитрович.

На початку ХХ століття наша Снігурівка стала хліботорговим центром Херсонського повіту. Цьому сприяло вигідне розташування села на гужовому шляху Херсон-Кременчуг, а також водне сполучення по Інгульцю з Херсоном та іншими причорноморськими портами.В 1916 році була введена в дію залізниця Херсон-Миколаїв-Катеринослав (Дніпропетровськ). На споруджені залізниці і вокзалу працювали сотні снігурівчан.
Багато снігурівчан віддали своє життя на фронтах першої світової війни 1914 року, в період революційних подій та громадянської війни.
На початку лютого 1918 року в Снігурівці встановлюється Радянська влада, обирається повітова Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів.

Після закінчення громадянської війни в Снігурівці нараховувалось 966 чоловіків, і 884 жінок. Село мало 57 дворів, 3 кузні, 7 шевських майстерні, 13 дрібних лавок. В 1923 році Снігурівка стала районним центром.

З місцевої молоді організовуються піонерські та комсомольські організації, партійні осередки. Весною 1924 року на березі річки Інгулець відкривають піонерський табір для дітей-сиріт загиблих червоноармійців. В 1926 році в Снігурівці була збудована місцева електростанція і в цьому ж році снігурівчани дивились перший німий фільм і слухали радіо в центрі села.
В період колективізації Снігурівка була в перших по створенню колгоспів. З весни 1930 року 95 дворів села об’єднались в артіль, була усуспільнена земля, коні, сільгоспінвентар, худоба.
Першим головою колгоспу « Червоний Жовтень» був обраний Селіванов О.Г. Весною вперше всі разом виїхали в поле.
В 1930 році вийшов перший номер районної газети « Соціалістичним шляхом», а через рік в колгоспі « Червоний Жовтень» почала випускатись багатотиражна газета.
З 1930 року в Снігурівці працювало 2 школи, семирічка та десятирічка, в яких навчали дітей 70 кваліфікованих вчителів. Перший випуск середньої школи був у 1937 році. Вперше атестат зрілості отримали 12 юнаків та дівчат. Снігурівка розвивалась. З’явились промислові підприємства: завод по переробці баштанних культур, машино-тракторна майстерня. Працювали сільський клуб і бібліотека. Зріс і матеріальний добробут селян, які мали змогу придбати побутові речі, краще одягатись.
28 червня 1931 року відбулось відкриття Снігурівської МТС побудованої з ініціативи піонерів республіки.
Літо 1941 року. Рясний врожай дозрівав на полях, а хліба стояли, як море, в зріст людини. Все буяло, все наливалося життєвою силою в цю пору раннього літа, але мирне життя людей було порушене злодійським нападом фашистської Німеччини. З самого початку війни населення Снігурівки стало на захист Вітчизни. Стояли черги до військкомату. Жінки і діти рили окопи на лівому березі Інгульця.
19 серпня 1941 року село Снігурівка було окуповане фашистськими військами. 2 роки і 7 місяців Снігурівка була в окупації. Це були жахливі роки німецького терору. В Снігурівці за період окупації загинуло 1463 мирних жителя: євреїв, військовополонених, підпільників-патріотів.
Для боротьби з окупантами молодь Снігурівки в 1942 році утворюють підпільні партизанські групи під керівництвом комуніста Авраменка Олександра Павловича, вчителів Сулімових Сергія Ананієвича та Григорія Ананієвича. Пізніше підпільні групи були об’єднані в підпільну організацію ім. 25-річчя Жовтня, яка нараховувала 129 чоловік.
Підпільники вели роз’яснювальну роботу серед жителів села про справжні події на фронтах, розклеювали листівки, звільняли військово-полонених з табору, здійснювали диверсійні роботи на залізниці, підриваючи впевненість гітлерівців в перемогу. Четверо комсомольців, за підривну роботу на залізниці було повішано на вулиці Жовтневій у дворі жандармерії. Це комсомольці Осінцев, Соловйов, Каліна і Глущенко.

 

В Снігурівці, в гестапо, жорстоко катували розвідників-парашутистів, радистку Іду Лауду та командира Федора Мисіна, які здійснювали зв’язок військ 3-го Українського фронту з місцевим підпіллям. Героям-підпільникам місцевого підпілля та розвідникам-парашутистам: Іді Лауді і Федору Мисіну в місті по вулиці Леніна встановлено пам’ятний обеліск. Та ось настав березень 1944 року – населення Снігурівки дочекалось своєї армії-визволительки.

Активні бої на Миколаївсько-Одеському напрямку розпочали війська 3-го Українського фронту. Захопивши один із важливих плацдармів в районі Кривого Рогу, частини 3-го Українського фронту розпочали наступ на Березнегувате і Снігурівку. Так розпочалась знаменита Березнегувато-Снігурівська операція. В боях під Снігурівкою відзначився 37 стрілецький корпус Генерала Горохова, який першим форсував Інгулець і пробився до станції Снігурівка де з’єднався з 4-м механізованим корпусом генерала Т.І.Танасчишина, до складу якого входила кінно-механізована група І.О.Плієва, що першою звільнила станцію Снігурівка.
14 березня Снігурівка була вільна від фашистів. Подвиги героїв Березнігувато-Снігурівської операції залишаться в пам’яті вдячних снігурівчан. В звільнені приймали участь і наші земляки: Корсунський О.С. і Собольков О.І. В братські могилі на кладовищі поховано 103 радянських воїна, які віддали своє життя за нашу Снігурівку. Низький уклін їм і наша шана !
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 4,5 тисячі снігурівчан, 2647 із них не повернулись до своїх осель загинувши смертю хоробрих. Вдячні жителі Снігурівки збудували меморіал Слави загиблим воїнам-землякам.
В Великій Вітчизняній війні, за подвиг на білоруській землі, наш земляк Віктор Антонович Веденко посмертно нагороджений золотою зіркою Героя, й отримав звання Героя Радянського Союзу.
До Великої Перемоги ще було далеко, а снігурівчани вже розпочали відроджувальні роботи на вільній своїй землі.
В кінці березня бригада Луцкіна відремонтувала перший трактор, на 1 травня в марку МТС було вже 44 машини. Протягом 1944-45 років артілі району отримали з братніх республік 1800 голів худоби.
Незважаючи на труднощі, трудящі влітку 1944 року здали в фонд Червоної Армії 8 тисяч центнерів зерна. З власних заощаджень жителі села зібрали на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаївщини» 103 тисячі карбованців. Йшло повним ходом будівництво приміщення залізничної станції, елеватора, маслозаводу, впорядковувалися вулиці, житло.

В першому півріччі 1944 року почала працювати лікарня, відновились заняття в школах. Після визволення в вересні вже виступали аматорні сільські сцени. В 1947 році при допомозі держави була завершена відбудова господарств та МТС. МТС на той час мала 66 тракторів, 12 комбайнів. Артіль ХУП партз’їзду збудувала електростанцію потужністю 50 кв. В 1950 році артілі села об’єдналися на одні – ім. Леніна.

В першому півріччі 1944 року почала працювати лікарня, відновились заняття в школах. Після визволення в вересні вже виступали аматорні сільські сцени. В 1947 році при допомозі держави була завершена відбудова господарств та МТС. МТС на той час мала 66 тракторів, 12 комбайнів. Артіль ХУП партз’їзду збудувала електростанцію потужністю 50 кв. В 1950 році артілі села об’єдналися на одні – ім. Леніна.
Зміцненню господарств сприяло спорудження Інгулецької зрошувальної системи, яке розпочалося в 1951 році і було оголошене ударною будовою республіки.
В 1957 році вода пішла в магістральний канал. Інгулецька зрошувальна система одна з найпотужніших у Європі.
Невпізнана стала Снігурівка. Будуються багатоповерхові будинки. З 1961 року Снігурівку переведено до категорії міст. А в 1962 році на базі колгоспу ім. Леніна створено радгосп «Світанок». Водночас зі спорудженням гідросистеми між залізничною станцією і райцентром було збудоване соціалістичне містечко. В 1962 році збільшується виписка населенням газет і журналів. Населення користується радіотрансляцією, радіоприймачами, телевізорами. В особистому користуванні громадян міста є багато велосипедів, мотоциклів, машин «Победа», «Москвич».
Розвивається швидкими темпами сільське господарство і тваринництво. Зростає поголів’я корів, овець, свиней.
З будівництвом птахофабрики швидкими темпами росте птахівництво (кури, качки, гуси, індики), З введенням в дію Інгулецької зрошувальної системи підвищилась врожайність озимої пшениці і інших озимих культур: кукурудзи, бобових, цукрових буряків. Зарясніли сади і виноградники.
Швидкоплинна і нестримна ріка часу. В 2012 році вже минає 200 років з дня народження нашого рідного міста, міста СНІГУРІВКА! Міста, яке може пишатися своєю історією. Географічне положення нашого краю на довгі століття визначило його місцем зустрічі і боротьби мирних землеробів і войовничих степовиків, протиставляло їх бажання освоювати родючі землі, плекати урожай і жадобу  військової здобичі.
Сьогодні наше місто прикрашають 100 вулиць, 20 провулків, 8 роз’їздів та постів. Кількість населення складає близько 14 900 чоловік.

Освітня галузь міста представлена чотирма загальноосвітніми школами, районною гімназією та Снігурівським професійним ліцеєм,. Зміст базової і повної середньої освіти спрямовано на забезпечення всебічного розвитку школярів, їх готовності до здобуття професії, формування життєво важливих компетентностей особис-тості, необхідних для повноцінного життя в сучасному суспільстві.
Функціонує реабілітаційний центр для дітей інвалідів «Журавлик», який відвідують близько 20 дітей з різними вадами. Діють п’ять дошкільних навчальних закладів міста. У місцевих дитячих садках забезпечені сприятливі умови для гармонійного розвитку та соціальної адаптації малят.
На території Снігурівської міської ради успішно функціонують дві бібліотеки, районний будинок культури, кінотеатр, будинок творчості дітей та юнацтва, центральна районна лікарня, 147 об`єктів торгово-побутового обслуговування, два ринки, спортивна школа олімпійського резерву.

Житловий фонд міста складає 3481 житловий будинок, загальною площею 261,5 тис. м2, у комунальній власності знаходиться 168 багато-поверхових будинків.
З них 54 об’єднання співвласників багатоквар-тирних будинків (ОСББ). Активно діють ОСББ: вул. Суворова, 100 «Каштан»; вул. Інгулецька, 3 «Садочок», вул. Суворова, 33 «Любисток»; вул. Суво-рова, 98 «Снігурівське».

Місто Снігурівка має централізовану систему водопостачання, яка забезпечує водою населення та підприємства. Джерелом водозабезпечення являються артсвердловини. Протяжність водомереж по місту 115,1 км. Житлово-комунальне господарство міста представлено 4 підприємствами: КП «Снігуріівський комунальник» та КП «Снігурівський міськводоканал» надають послуги населенню з водопостачання та водовідведення. КП «Снігурівська ЖЕК» та КП «Снігурівський благоустрій» займаються вивозом твердих побутових відходів та утриманням прибудинкових територій.
Успішно діють сільськогосподарські підприємства.
Історія розвитку меліорації на Снігурівщині розпочалася в 1951 році з початку будівництва Інгулецької зрошувальної системи, завдяки якій дніпровську воду багато гектарів родючих, але засушливих земель району. Інгулецька головна насосна станція введена в роботу чотирма працюючими агрегатами в листопаді 1956 року. На початку 1958р. було створено Управління експлуатації Інгулецької зрошувальної системи, а у травні 1986р. перейменоване в Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи, яке успішно діє на сьогодні. Колектив підприємства налічує близько 150 осіб


Коментування вимкнено.

© Garant Service

Яндекс.Метрика