Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

PostHeaderIcon Поховання

УКРАЇНА
Снігурівська міська рада Миколаївської області

6 скликання
ІХ сесія

РІШЕННЯ

Від 19 квітня 2011 року № 3
Про затвердження Положення про
поховання та похоронну справу
в м. Снігурівка.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про поховання та похоронну справу”, з метою впорядкування надання ритуальних послуг на території міста Снігурівка, міська рада

Вирішила:

1. Затвердити “Положення про поховання та похоронну справу в м.Снігурівка.” (додається).

2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища, торгового та побутового обслуговування, транспорту та звۥязку.

Міський голова О.А. Ларченко

Додаток
до рішення № 3 ІХ сесії
міської ради 6 кликання від
19.04.2011 року

ПОЛОЖЕННЯ
про поховання та похоронну справу
в м. Снігурівка

Це Положення визначає загальні правові засади здійснення в м. Снігурівка діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

РОЗДІЛ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Поняття поховання

Поховання – діяльність міської ради, її посадових осіб в межах відповідних повноважень, а також суб’єктів господарювання, спрямована на:

– забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі – тіла);
– забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;
– створення та експлуатацію об’єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;
– організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих
(далі – померлих);
– надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної
належності.

2. Визначення термінів.

У цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

– волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті – бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку;
– місце поховання – кладовище, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих;
– місце почесного поховання – спеціально відведена земельна ділянка на території кладовища чи за його межами, призначена для організації почесних поховань;
– могила – місце на кладовищі де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом;
– намогильні споруди – пам’ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам’ять про померлих;
– наруга над могилою, іншим місцем поховання:
а).самовільне утворення надписів, малюнків, символів або інших зображень на кладовищенських спорудах, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних спорудах;
б).самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або в інший спосіб знищення кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання;
в).використання з метою, не передбаченою чинним законодавством, чи самовільне використання кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів і традицій в цій сфері;
– наруга над тілом (останками, прахом) померлого – вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів та традицій в цій сфері;
– урна з прахом – ємність, призначена для збереження праху померлого;
– кладовище – відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами;
– поховання померлого – комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству;
– предмети ритуальної належності – вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили;
– користувач місця поховання (місця родинного поховання) – особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання;
– ритуальні послуги – послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

3. Правові основи діяльності в галузі поховання.

Правову основу діяльності поховання поховання становлять Конституція України, Закон України «Про поховання та похоронну справу», «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 року.

РОЗДІЛ II.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОВАННЯ ТА ПОХОРОННА СПРАВА

4. Організація діяльності в галузі похованн.я

Організація діяльності поховання здійснюється міською радою, її виконавчим комітетом та уповноваженим комунальним підприємством.
Міська рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції:
1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів міського бюджету ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених чинним законодавством;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) вирішують питання передачі повноважень по організації поховань, утримання в належному стані та охорони місць поховання відповідному комунальному підприємству;

7) здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством.

Комунальне підприємство здійснює організацію поховання померлих і надає ритуальні послуги, передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізацію предметів ритуальної належності. Тарифи щодо оплати ритуальних послуг встановлюються виконавчим комітетом міської ради.
Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами встановленими за згодою сторін.

5. Поховання померлого.

Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов’язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

– лікарське свідоцтво про смерть – закладом охорони здоров’я;

– свідоцтво про смерть та довідка про смерть – відділом реєстрації актів
громадянського стану районного управління юстиції.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у місцях поховань виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.

Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється комунальним підприємством, яке відповідає за організацію поховань та обслуговуванням кладовища у книзі реєстрації поховань померлих (додаток № 1).

Запис до книги реєстрації здійснюється в алфавітному порядку, за роками у цілому по кладовищу.

Усі графи книги реєстрації обов’язково заповнюються чорним або фіолетовим чорнилом. Виправлення написаного в книзі реєстрації не допускається. Книга реєстрації має бути прошнурованою, пронумерованою та скріпленою печаткою. Для забезпечення ведення книги реєстрації визначається конкретний виконавець

6. Надання ритуальних послуг.

Особа, яка зобов’язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до комунального підприємства, на якого покладені обов’язки по організації та здійсненню поховань та утримання кладовищ з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб’єктів господарської діяльності, які уклали договори із комунальним підприємством, на якого покладені обов’язки по організації та здійсненню поховань та утримання кладовищ з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором- замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг.

Суб’єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов’язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах:

– доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій;

– визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової
собівартості та рентабельності при затвердженні ціни;

– відкритості, доступності та прозорості структури ціни;

– оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

7. Безоплатне поховання.

Безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, які зобов’язалася поховати померлого, здійснюється поховання:

а) з військовими почестями померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною:

Героїв Радянського Союзу;

повних кавалерів ордена Слави;

осіб, нагороджених чотирма і більше медалями “За відвагу”;

Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років;

б) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:

Героїв Соціалістичної Праці;

Героїв України;

повних кавалерів ордена Трудової Слави;

в) учасників бойових дій;

г) інвалідів війни.

На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.

Витрати на поховання померлих, маючих право на безоплатне поховання
здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону.

8.Поховання померлих військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої
служби України та осіб начальницького складу
податкової міліції

Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім’ям, батькам або іншим особам, які зобов’язалися поховати померлих військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, осіб начальницького складу податкової міліції, які померли (загинули)
під час проходження служби (виконання службових обов’язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

9. Поховання померлих одиноких громадян

Поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється за міського бюджету.
10. Поховання інфікованого тіла.

Поховання померлих осіб, які померли внаслідок зараження особливо небезпечною інфекцією, здійснюється згідно із санітарним законодавством України.

11.Поховання померлих іноземців та осіб
без громадянства

Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства здійснюється в порядку, встановленому цим Законом для громадян України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

12. Перепоховання останків померлих

Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил здійснюється з дотриманням вимог законів України “Про охорону культурної спадщини” ( 1805-14 ) та “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” ( 1684-14 ).

Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює представник міської ради.

Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.

РОЗДІЛ III.

ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ

13.Місце поховання.

Для розміщення місця поховання комунальному підприємству в постійне користування надається земельна ділянка рішенням міської ради.
Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови міста з урахуванням подальшого розширення його території.

Рішенням виконавчого комітету міської ради у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Для почесних поховань міська рада може відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим комітетом міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути
перенесені тільки за рішенням міської ради у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Міська рада може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання.

14.Місця невідомих поховань.

Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні правоохоронні органи. У разі відсутності складу злочину виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку представниками міської ради та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.

На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань за дорученням міської ради забезпечується охорона їх територій.

На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань міська рада може надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із чинним законодавством.

Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об’єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини.

15. Розміщення та облаштування місць поховань.

Площа ділянки, відведеної під місця традиційного поховання визначається з розрахунку 0,24 га на одну тисячу чоловік. Для організації поховання урн з прахом померлого ця норма становить 0,02 га на одну тисячу чоловік. Мінімальна територія місць поховань 0,5 га.

Уся територія кладовища повинна бути поділена на ділянки – сектори (з метою скорочення шляху переносу труни від катафалка до могили розміри секторів не повинні перевищувати 40х60м), які відокремлюються поміж собою дорогами шириною до 3,5 м з розрахунку одностороннього руху. Місця для роз’їзду автотранспорту повинні розташовуватися на перехресті доріг і мати радіус повороту. Проїжджа частина центральної дороги (алеї) повинна бути шириною 6,5 м, а на кладовищах великих міст до 9 м. Ширина тротуарів на центральній дорозі – не менше 1, 5 м, на інших дорогах – не менше 0,75 м.

Центральні дороги на кладовищах повинні мати тверде покриття,, другорядні – ґрунтове, поліпшене гравієм чи шлаком; доріжки між могилами – ґрунтові.

Могили повинні мати глибину не менше 1,5 м, довжину не менше 2 м, ширину – 1м. Відстань між могилами не менше 1 м з довгого боку і 0,5 м з короткого. Площа на одну могилу 5 кв.м для дорослих і 4 кв.м для дітей. При похованні тіла померлого в сидячому положенні товщина шару ґрунту над трупом має бути не менше 1 м. Висота надмогильного горбка 0,5 м.

 

Назва поховання

Розмір

Земельної ділянки

Могили

площа,м 2

довжина, м

довжина, м

довжина, м

ширина, м

Родинне

6,6

2,2

3,0

2,0

1,0

Подвійне

4,8

2,2

2,2

2,0

1,0

Одинарна

3,3

2,2

1,5

2,0

1,0

Урна з прахом

0,64

0,8

0,8

0,8

0,8

 

Примітка. У разі поховання померлого в нестандартній труні виконується могила залежно від довжини труни.

За бажанням одного із родичів для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачю місця родинного поховання), комунальним підприємством, яке організовує поховання та обслуговує кладовище – видається свідоцтво (додаток
№ 2). Це свідоцтво дає право його пред’явнику на поховання, вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов’язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. Вставлені намогильні споруди, пам’ятники реєструються комунальним підприємством, яке обслуговує кладовища у книзі обліку намогильних споруд (додаток № 3).

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Після просадки ґрунту на могилі може бути установлений пам’ятник. Установлення пам’ятників зимою не допускається.

Для установлення намогильної споруди, пам’ятника користувач місця поховання подає до комунального підприємства, яке обслуговує кладовище такі документи:

оригінал свідоцтва про смерть похованого;
свідоцтво про поховання;
документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації;
реквізити виконавця намогильної споруди.

Після виконання робіт з облаштування могили користувач зобов’язаний забезпечити прибирання території біля могили та винесення смітті до спеціально відведених місць на кладовищі.

Усі намогильні споруди, що встановлюються на могилі, повинні відповідати стандартам та технологіям.

Допускається улаштування на території кладовища сімейних склепів. Виділення ділянок під будівництво, архітектурно-планувальні рішення та умови поховання в кожному конкретному випадку узгоджуються закладами санепідслужби. Поховання померлих у сімейних склепах повинно здійснюватись у металевих, герметично запаяних трунах.

Поховання в братських могилах в мирний час забороняється і можливе тільки в екстремальних ситуаціях (при катастрофах, землетрусах, тощо). При необхідності поховання в братських могилах слід дотримуватися наступних правил:

максимальна кількість трупів, які укладаються в одну могилу, не повинна перевищувати 100;
відстань між трунами в ряду повинна бути не менше 0,5 м;
глибина братських могил при похованні в два ряди повинна бути не меншою 2,5 м; дно могили вище максимального рівня стояння ґрунтових вод – не менше ніж на 0,5 м;
при похованні в два ряди між ними повинен бути прошарок ґрунту товщиною 0,5 м; труни верхнього ряду повинні бути розміщені ніж проміжками між трунами нижнього ряду;
для аерації братської могили необхідне улаштування як мінімум 2-х вентиляційних труб, заповнених рихлим матеріалом (торф тощо), виведених на (1-1,5) м вище поверхні надмогильного горбка, висота якого над поверхнею ґрунту повинна бути не менше 0,75 м;
забороняється ексгумація з братських могил окремих останків для перепоховання;
перепоховання з братських могил може бути дозволене тільки при умові, що всі поховані в ній будуть повністю перенесені в інше місце.

Територія кладовища повинна регулярно прибиратися (очищатися від сміття, опалого листя), поливатися в літній період, пішохідні доріжки повинні зимою посипатися піском. На кладовищі повинні бути спеціальні місця для встановлення контейнерів для збору зів’ялих квітів, вінків, сміття.

Відповідальність за збереження могил, пам’ятників, написів на них і підтримання порядку на території кладовища лежить на комунальному підприємстві, яке відповідає за організацію поховань та обслуговування кладовищ.
16. Гігієнічні вимоги до перевезення та до порядку
проведення поховання.

Поховання померлих або їх праху після кремації здійснюється тільки на території кладовищ або в колумбаріях при наявності свідоцтва про смерть.

За умови настання смерті в лікувальних закладах поховання померлого, як правило, здійснюються без завезення додому або, у випадку прохання рідних, тіло померлого перед похованням дозволяється завезти додому для прощання на строк, який не перевищує однієї доби. В таких випадках тіло померлого повинно бути забальзамоване і охолоджене.

Забороняється завезення померлого додому у випадку, якщо причиною смерті були особливо небезпечні інфекційні хвороби (холера, чума, віспа, сибірка та ін.) або інфекційні захворювання нез’ясованої етіології, а також при виражених процесах розкладу трупа.

Примітка. Порядок поховання померлих від особливо небезпечних інфекцій визначається спеціальними правилами Міністерства охорони здоров’я України.

Перевезення і поховання померлих в усіх випадках слід здійснювати в трунах. Для забезпечення оптимальних умов розкладу і мінералізації трупа доцільно використовувати дерев’яні труни.

При виготовленні трун із штучних матеріалів останні повинні мати узгоджені з Міністерством охорони здоров’я України та затверджені в установленому порядку технічні умови і позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на вироби.

Перевезення трупа до місця поховання може здійснюватися будь-яким транспортом. При перевезенні померлого залізничним і авіаційним транспортом труп повинен бути попередньо забальзамованим і покладеним у металеву, герметично запаяну труну, яку необхідно помістити у дерев’яний ящик для транспортування у багажному відділенні.

У числі обов’язкових документів при оформленні перевозу трупа померлого від місця, де наступила смерть, до місця поховання (другий район, область, місто) повинна бути довідка-дозвіл на його перевезення, видана за місцем смерті санітарно-епідеміологічною станцією при пред’явленні висновку лікувального закладу про причину смерті. Санепідстанція має право видати довідку-дозвіл на перевезення трупа тільки в тому випадку, коли строк перевезення не буде перевищувати 5-ти діб.

17. Гігієнічні вимоги до перепоховання останків померлого.

При необхідності перенесення останків померлого в інше місце, перепоховання, з метою епідемічної безпеки, потрібно проводити після закінчення строку від моменту поховання, який би гарантував повну загибель патогенної мікрофлори в ґрунті на рівні глибини поховання: одного року в піщаному ґрунті і 3-х років у зволожених ґрунтах важкого механічного складу і глиняних ґрунтах. Ексгумацію бажано проводити в холодний період року в присутності медичного працівника.

Дозвіл на вилучення останків померлого з могили і їх перепоховання в іншому місці оформляється органами місцевої виконавчої влади. Висновок про допустимість і умови перепоховання надається місцевими органами державної санепідемслужби при наявності дозволу на його проведення і висновку лікувального закладу про причину смерті померлого, тіло якого ексгумується.

Вийнята із могили руна встановлюється в дерев’яний ящик. Проміжок між стінками труни і ящика необхідно заповнити матеріалом, який добре поглинає вологу (сухий торф, тирса, хлорне вапно тощо). Якщо труна зруйнована, останки померлого кладуть у нову труну, закривають щільно кришкою і встановлюють у ящик.

Могилу після ексгумації негайно засипають, а поверхню ґрунту розрівнюють і засівають травою.

У випадку, коли необхідна повна ліквідація діючого кладовища, проводиться перепоховання усіх останків на інше кладовище з дотриманням правил ексгумації і перевозу, які викладені в Положенні. Територія ліквідованого кладовища може бути використана для улаштування зеленого масиву громадського використання.

18. Гігієнічні вимоги до закриття та реконструкції кладовищ.

Закриття або ліквідація кладовищ, а також використання його для повторного поховання проводиться за погодженням з органами державної санепідемслужби.

Використання закритого кладовища або окремих ділянок діючого кладовища для повторного поховання (поховання труни в родинну могилу) може бути допущене тільки після завершення кладовищного періоду (не раніш, ніж через 20 років після останнього захоронення) за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби. Поховання урни з прахом у родинну могилу дозволяється незалежно від часу, що пройшов від попереднього поховання в неї труни.

Примітка. В окремих випадках, якщо кладовище розміщене в сприятливих ґрунтових умовах, кладовищ ний період по узгодженню із органами санітарно-епідеміологічної служби може бути зменшений до 15 років.

При повному використанні територій під захоронення і неможливості проведення повторного поховання кладовище закривається. Територія закритих кладовищ після завершення кладовищного періоду, при відповідному рівні упорядкування, можуть бути відведені під парки та сквери.

19. Право власності на земельну ділянку, де розміщене
місце поховання, а також на об’єкти,
розташовані на місці поховання.

Землі, на яких розташовані місця поховання, є об’єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

На території кладовища не можуть бути розташовані об’єкти іншої, крім комунальної форми власності, за винятком намогильних споруд, пам’ятників.

РОЗДІЛ IV.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОХОВАННЯ ПОМЕРЛИХ

20.Відповідальність за порушення законодавства про
поховання померлих

Особи, винні в нарузі над могилою, іншим місцем поховання або над тілом (останками, прахом) померлого чи в інших порушеннях цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

© Garant Service

Яндекс.Метрика